Для суб’єктів господарювання, які планують продавати алкогольні напої, тютюнові вироби, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, або здійснювати операції з пальним, дотримання ліцензійних вимог є обов’язковою умовою легального провадження діяльності. Водночас на практиці у платників виникає чимало запитань: яку саме ліцензію необхідно отримати, скільки ліцензій потрібно для роботи за різними адресами, як правильно сплатити за ліцензію та своєчасно внести черговий платіж, а також які вимоги діють щодо зберігання пального.
Саме практичним питанням застосування законодавства у сфері обігу підакцизних товарів була присвячена «гаряча лінія», проведена у Головному управлінні ДПС у Рівненській області. На запитання додзвонювачів відповідала заступник начальника управління контролю за підакцизними товарами Тетяна Шутенко.
Під час телефонного спілкування найбільше запитань стосувалося ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, а також пальним. Платники також цікавилися питаннями відповідальності за порушення вимог законодавства, порядком внесення плати за ліцензії, поданням звітності та особливостями ліцензування місць провадження господарської діяльності.
Фахівець нагадала, що відповідно до Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» річна плата за відповідні ліцензії визначається залежно від виду господарської діяльності.
Перший платіж за відповідну ліцензію здійснюється до її отримання. Черговий річний або щоквартальний платіж суб’єкт господарювання має забезпечити до початку відповідного наступного періоду.
Також платник повинен повідомити орган ліцензування про внесення чергового платежу в паперовій або електронній формі із зазначенням, зокрема, коду бюджетної класифікації, суми платежу, номера та дати платіжної інструкції.
Одне із запитань стосувалося визначення поняття «об’єкт» для цілей зберігання пального, яке використовується для заправлення електрогенераторної установки.
Тетяна Шутенко пояснила, що для визначення об’єкта, на якому може зберігатися таке пальне, суб’єкту господарювання необхідно керуватися інформацією, зазначеною у заяві про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, щодо місця розташування відповідного устаткування.
Під час «гарячої лінії» податківець також нагадала платникам коди бюджетної класифікації доходів, за якими здійснюється плата за ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним:
Загалом під час проведення «гарячої лінії» усі додзвонювачі отримали відповіді на запитання щодо практичного застосування норм законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.