Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини

У 1991 році Україна, ставши незалежною державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права.

Так, в Конституції України окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина. Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними .

Дотримання прав і свобод особи стало одним з найважливіших пріоритетних принципів незалежної української держави. В Україні вже традиційним стало щорічне проведення заходів до Всеукраїнського тижня права, запровадженого Указом Президента України від 08 грудня 2008 р. №1149.

Україна ратифікувала більшість найважливіших міжнародних актів в сфері прав людини – Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Факультативний протокол до нього 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., Конвенцію про права дитини 1989 р., Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. та інші.

Права людини торкаються різних аспектів її життя. Вони відрізняються за певними якостями, які не можна не брати до уваги при забезпеченні, охороні й захисті прав. Тому поділ прав людини на певні групи має не тільки пізнавальне, але й практичне значення. Залежно від сфери суспільного життя, з якою вони пов'язані, права людини у вітчизняній юридичній літературі поділяються на фізичні (життєві), особистісні, політичні, соціально-економічні, культурні.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, як це випливає вже з самих їхніх назв, запровадили іншу класифікацію, яка широко використовується у міжнародній практиці.

Згідно з цією класифікацією виділяються права людини:

- громадянські, відомі у вітчизняній літературі як особисті (їх не слід ототожнювати з правами лише громадянина і певної держави - це, наприклад, право на життя, на свободу, особисту недоторканність, на свободу від посягань на честь, репутацію, право на сповідування релігії);

- політичні (свобода слова, право на участь у політичному житті, право на створення асоціацій, право на участь в управлінні державою, суспільством);

- соціально-економічні (наприклад, право на працю, на справедливі і сприятливі умови праці, право на власність, право на соціальне страхування, право на створення профспілок);

- культурні (право на користування надбаннями культури, свобода наукових досліджень).

Відповідно до статті 22  Основного Закону держави права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, права не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ч.3 статті 22 Конституції України підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .

До особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України відносять:

- право на життя (стаття 27 КУ);

- право на повагу своєї гідності (стаття 28 КУ);

- право на особисту свободу і недоторканість (ст.29 КУ);

- право на таємницю особистого життя (ст.ст. 31, 32, 51, 52 КУ);

- право на недоторканість житла (ст. 30 КУ);

- свобода світогляду і віросповідання (ст. 35 КУ);

- свобода пересування та право вільного вибору місця проживання (ст. 33 КУ);

- право знати свої права (ст. 59 КУ);

- право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, завданої органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (ст. 56 КУ);

- право на судовий захист своїх прав (ст. 55 КУ);

- право на правову допомогу (ст. 56 КУ);

- свобода від зобов’язання виконувати явно злочинні розпорядження і накази (ст. 60 КУ).

ГУ ДПС у Рівненській області